Як пояснити дитині, що таке толерантність?
Розповідаємо про те, як розмовляти з дітьми про толерантність, що таке толерантність, як вчити дітей толерантного відношення до інших людей.
Толерантність – це здатність приймати з повагою та терпимістю поведінку, погляди, вірування, переконання, зовнішній вигляд інших людей, навіть якщо вони відрізняються від наших.
Світ різноманітний і, змалечку привчаючи дітей із розумінням ставитися до проявів інакшого у поведінці, зовнішності, переконаннях людей, ми допоможемо дітям ставати гнучкішими у спілкуванні. Це поглибить їхній емоційний інтелект (уміння зчитувати і розрізняти почуття та емоції інших людей), соціальний інтелект (уміння розрізняти й адекватно оцінювати поведінку інших людей), комунікативні навички (уміння порозумітися та знаходити компроміси) та й загалом сприятиме утвердженню таких рис, як людяність і доброта.
П’ять кроків до розуміння того, що таке толерантність для дітей
Крок перший. Усвідомити, що таке толерантність, допоможуть поняття-синоніми або ж слова, які асоціюються з толерантною поведінкою. Їх можна дібрати щонайменше з десяток. Отож, толерантність пов’язують із: терпимістю;
терплячістю; прийняттям; делікатністю; шанобливістю; витримкою; примиренням; милостивістю; небайдужістю; люб’язністю; чуйністю; повагою.
Варто запропонувати дитині намалювати асоціативну квітку толерантності й поміркувати над кожним поняттям, яке пов’язане із толерантною поведінкою.
Крок другий. Усвідомити, що таке толерантна поведінка, можна на основі протилежних понять – нетерпимість, неприйняття, які в соціальній взаємодії здатні перерости у цькування чи булінг.
Слід розуміти, що нетерпимість до інших людей, їхніх переконань, дій, зовнішнього вигляду часто виростає зі стереотипного сприйняття. Замисліться, які стереотипні переконання про інших людей можуть бути притаманні саме вам? Будьте певні, дитина перейме те саме ставлення з точністю майже 100 відсотків. Тому варто переосмислити деякі моменти у своїй поведінці та оцінках інших людей, намагатися не припускатися стереотипних, а тим більше дискримінаційних тверджень про інших.
До того ж, діти можуть «приносити» такі переконання зі школи, двору, дитячого колективу. І якщо дитина з певних причин висловилася про когось некоректно, потрібно такі висловлювання припиняти, пояснюючи, що в такий спосіб говорити про інших людей не можна. Окрім правил поведінки в соціумі дорослі повинні прищепити дитині почуття чуйності та співчуття. Це насправді непросто. Але правильні розмови та власний приклад можуть зарадити.
Крок третій. Показуйте дитині багатогранність і різноманітність світу.
Книги, фільми про далекі країни, про різні культури і традиції – усе це привчатиме дитину до того, що люди різні і можуть мати різні вірування, переконання, зовнішній вигляд, уміння, таланти тощо. Зі школярами – досліджувати географію населення, розповідати про традиції та спосіб життя різних народів чи груп людей.
Подорожуйте. Не завжди для цього треба їхати в далекі країни. Щоб показати дитині, що люди мають різні традиції, достатньо відвідати декілька інших міст чи сіл з іншого регіону і разом почути інші акцент, говірку чи діалект, а ще побачити яскраві приклади звичаїв та традицій, відмінних від ваших. В Україні навіть у сусідніх селах можуть по-різному святкувати ті самі свята.
Крок четвертий. Досліджуйте та плекайте традиції своєї родини та народу.
У результаті соціального дослідження американські вчені дійшли цікавих та неочікуваних висновків: щоб дитина була більш чутливою до інших культур, звичаїв та традицій, треба виховувати у неї гордість за власну культуру, традиції народу, родини тощо. Навчаючись розуміти й цінувати своє, ми краще вирізняємо відмінне та його особливості. І саме завдяки цьому маємо змогу навчитися поважати відмінності інших.
Важливо пояснити дитині, що «наше» і «моє» важливе і цінне для нас. Але таким самим цінним і важливим є «своє» для інших людей. І завдання кожної людини – навчитися поважати і своє, і чуже. Такі правила соціальної взаємодії, бо ми живемо у світі різноманіття, і щоб усім було добре, треба вміти це різноманіття приймати. Ми потребуємо, щоб нас приймали. Так і кожна інша людина чи народ цього потребують. Покажіть дитині, що різноманіття – це цікаво. Усі ми різні, і від цього наше спілкування стає цікавішим, ми можемо повчитися одне в одного чогось нового.
Крок п’ятий. Вивчати треба не лише культурні особливості свого народу. Щоб розуміти та приймати інших, треба вчитися розуміти себе.
Щоб дитина могла співпереживати, розрізняти потреби інших, вона повинна навчитися ідентифікувати власні потреби. Учіть дитину пізнавати свої почуття, вподобання, особливості та сильні сторони. Наприклад, навчіть розуміти та усвідомлювати своє хвилювання. Тоді дитині буде легше зрозуміти, що інші люди теж можуть хвилюватися. Нехай дитина поміркує про свої звички, навчиться розуміти, що вона насправді любить і що їй подобається.
І ще варто пам'ятати одну істину: діти переймають правила соціальної взаємодії від дорослих. Тому, перш ніж висловити судження про когось чи вчинити дію, що зачіпає чужі інтереси, поставте собі запитання: чи хотіла б (хотів би) я, щоб моя дитина вчинила так само? Це і буде відповіддю на питання, як навчати дітей толерантності.
