ПРОСВІТНИЦЬКО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ З ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ТА ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ
З метою попередження поширення негативних явищ в учнівському середовищі, належного виконання Плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року (наказ МОНУ від 03.03.2016 №214), рекомендацій Міністерства освіти і науки щодо організації виховної роботи у закладах освіти у 2017/2018 н.р. (лист МОНУ від 02.03.2017 № 1/9-119), методичних рекомендацій «Про проведення в закладах освіти просвітницько-профілактичних заходів з формування безпечного освітнього простору та запобігання боулінгу в Новій українській школі» (лист ДОН від 01.02.2018 № 01-31/268)
Методичні рекомендації щодо профілактикибулінгу,
як соціального явища у шкільному середовищі
Проблеми фізичного та психологічного насилля гостро турбують сьогоднішнє суспільство. На жаль насильницькі випадки спостерігаються не лише серед дорослих, а почастішали випадки психологічних та фізичних утисків серед учнівської молоді 11-16 років.
Будь які форми насилля позбавляють як дитину, так і дорослих осіб спокою та рівноваги. Якщо доросла людина може скерувати власними емоціями, знайти способи розради в якихось сферах життєдіяльності, то дитині, яка потерпає від насилля з боку однолітків чи старших осіб частіше важко скерувати власними емоціями, відштовхнутися від негативної ситуації.
На жаль, в більшості випадків скривдженим учням не в змозі допомогти батьки, або особи, які їх заміняють, тому що такі діти, частіше за інших дітей замкнуті, бояться розповісти про власні проблеми.
Ситуація булінгу призводить до низкипедагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність),психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомостінегативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація)наслідків.
Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – формапсихічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок,дезінформації, псуванню особистих речей, фізичній розправітощо.
Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака,
грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація,
цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого
жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або
групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття
неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу;
потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника,
самоствердження тощо, аж до задоволення садистських потреб
окремих осіб.
Підлітковий булінг
Форми:
1. Фізичний булінг – навмисні стусани, штовхання, удари,побої, нанесення інших тілесних травм.
2. Сексуальний булінг – це підвид фізичного булінгу (діїсексуального характеру).
3. Психологічний булінг – насилля яке пов`язане з діями на психіку, наносяться психологічні травми шляхом словесних образ чи погроз, переслідуванням, залякуванням.
Підвиди психологічного булінгу:
o вербальний булінг, де зброєю служить голос (образливепрізвисько з яким постійно звертаються до жертви, обзивання,розповсюдження пліток);
o образливі жести чи дії (плювання в жертву або в їїнаправлені);
o залякування (використання агресивного язика тіла таінтонацій голосу для того, щоб заставити жертву щось робити чи неробити);
o ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється чиігнорується частиною колективу;
o вимагання (грошей, їжі, інших речей);
o пошкодження чи інші дії з особистим майном (крадіжка, ховання особистих речей).
Кібербулінг – новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою приниження людини за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).
Булінг – в основному латентний (прихований, невидимий) для оточення процес, але діти, які страждають від булінгу, отримують психологічну травму різного ступеня важкості, що призводить до важких наслідків.
Реальний булінг – це ситуація в шкільному дворі, де старші чи сильніші діти тероризують молодших. Реальний булінг, на відміну від кібербулінгу – закінчується, коли дитина приходить із школи додому, віртуальний терор продовжується і вдома.
На відміну від реального цькування, для кібер-булінгу не потрібно мати перевагу в силі чи соціальному статусі, достатньо мобільного телефону чи комп'ютера.
Причини: заздрість, бажання принизити (заради задоволення, розваги чи самоствердження).
Найчастіше агресор – найпопулярніша особистість у школі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює.
Дитина-жертва найчастіше, самотня (друзі нечисленні, або від страху за себе і зовсім відсутні), слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, плаксивість, уразливість, слабко розвинуте почуття гумору, добродушність, поступливість, не конфліктність. Ці діти не можуть постояти за себе, а захистити їх нікому. Діти-жертви можуть відрізнятися зовні: особливості фізичної будови, поганий зір тощо.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
· систематичні кепкування з будь-якого приводу (віднаціональності до зовнішнього вигляду дитини);
· задирство;
· фізичні і психічні приниження;
· різного виду знущання;
· бойкот та ігнорування;
· псування особистих речей та ін.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.
Причини булінгу
Жертвою в ситуації булінгу може стати учень, який відрізняється від інших за будь-яким критеріємна думку членів колективу.
Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.
Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:
Фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, з порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст.
Особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти з заниженою самооцінкою.
Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірна чи наднизька вага тіла.
Недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватися з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною опікою батьків, невпевнені у собі, відчуваютьбеззахисність.
Страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів.
Відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, які не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок.
Хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).
Система багаторівневої шкільної антибулінгової програми
Рівень школи:
· загальношкільне опитування;
· загальношкільна конференція;
· ефективна супервізія через певний час;
· застосування дискусійних груп з працівників школи;
· формування координаційних груп представників;
На рівні класу:
· впровадження правил класу проти булінгу;
· тематичні зустрічі учнів класу;
· тематичні зустрічі учнів і батьків;
На індивідуальному рівні:
· консультативні бесіди з булерами та їх жертвами;
· серйозні бесіди з батьками дітей-булерів та їх жертв;
· розробка індивідуальних планів втручання.
Технологія реагування працівників школи на виявлені або
встановлені факти булінгу:
Ø під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрації навчального закладу;
Ø адміністрація спільно з соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти;
Ø безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами;
Ø бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу;
Ø бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування;
Ø бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання;
Ø відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.
Профілактика булінгу передбачає роботу
за такими напрямками:
1. Ознайомлення шкільної громади з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування» з огляду на розуміння проблеми насильства над дітьми та його видами (висвітлення матеріалів на педагогічних радах, засіданнях МО класних керівників, б/з.).
2. Просвітницька робота фахівців соціально-психологічноїслужби школи серед дітей та учнівської молоді щодо попередження насильства з роботи, зокремавикористанням основних форм просвітницької лекційної роботи, міні-лекцій, круглих столів,бесід, диспутів, годин відкритих думок, усних журналів, кінолекторіїв, організація конкурсів, фестивалів, акцій, створення клубів з правових знань, організації на базі навчальних закладів консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, де можна провести зустрічі з представниками правоохоронних органів.
3. Формування правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості учнів, створення умов для реалізації особистості школярів.
4. Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей із метою формування вмінь виокремлювати наявну проблему.
5. Створення в шкільному середовищі умов недопущення булінгу та відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними проявами цього явища.
6. Проведення бесід із підлітками з метою профілактики булінгу, виступи головних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
7. Визначення переліку організацій, установ, що допоможуть у вирішенні цієї проблеми.
8. Проведення конкурсів соціальної реклами та інформаційних буклетів із проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.
9. Розробка пам'ятки для учнів «Скажімо насильству «НІ».
10. Розробка програми роботищодо профілактики булінгу серед підлітків.
11. Проведення соціально-педагогічних тренінгових занять, відеолекторіїв.
12. Налагодження співпраці з ЦСССДМ, службою у справахдітей.
Рекомендації класному керівникові
у випадку проявів цькування:
Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитесь. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйте на їх неприпустимих якостях. Зазначте, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтесь, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити.
Твердо наголошуйте, що така поведінка неприпустима, і ви у своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна вживати заходи щодо підвищення статусу дитинижертви й знайти для цього комфортне місце в класному колективі.
По-перше, поговоріть з дитиною яка постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що саме вона не провокуєбулерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим учителем і нікого не карати марно; візьміть із дитини слово, що вона не буде вдаватися до помсти, навіть якщо її дражнять.
По друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування.Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело й технічно, її перестають цькувати.
Поведінка дорослих (учителів, психологів, соціальних педагогів, батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та вміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації.
Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, повинні говорити:
Ø«Я вірю тобі». Це допоможе дитині зрозуміти, що виготові допомогти їй віришити цю проблему.
Ø«Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою». Дитинавідчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.
Ø«У цьому немає твоєї провини». Дитина розуміє, щовона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також
доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань,
цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому етапі –
спрямувати зусилля на подолання проблеми.
Ø«Добре, що ти зумів сказати мені про це». Це запевнитьдитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.
Ø«Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобібільше не загрожувала небезпека». Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.
Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:
·із самого першого дня роботи з класом слід припинитиглузувати над невдачами ровесників. Усі ми можемо помилятися, ікожен із нас має право на помилку;
·такожслідуникативисміювання,перехвалювання,наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускатипереваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок наадресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилокнеобхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально;
·підтримувати дітей, що стали жертвами;
· якщо репутація дитини якось зіпсована, необхідно датиїй можливість показати себе у вигідному світлі, підтримати їїдосягнення;
· необхідно заохочувати дитину брати участь у загально шкільних заходах;
·у разі виявлення булінгу – невідкладно поговорити з переслідувачами та з'ясувати, чому вони цькують жертву, звернути увагу на почуття жертви;
·учитиучнівбутитолерантними,емпатійнимидооднокласників, уміти допомагати та підтримувати одне одного ускладних ситуаціях, уміти регулювати власну поведінку, непіддаватися на провокації, уміти сказати «ні», не терпіти знущань,не соромитися привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатися по допомогу до дорослих;
· зосереджувати увагу учнів на дотримання правилповедінки у школі.
Рекомендації учням щодо уникнення булінгу:
- Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів
- Незаходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку,коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або перерві – скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті. Запропонуй теж саме своєму другу.
- Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагається булер. Це дає йому змогу відчувати себе сильнішим. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свій гнів на аркуші паперу, робити глибокий вдих або простоіноді треба навчити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки.
- Дій хоробро, ігноруй агресора. Твердо і чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернутися і піти намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.
- Усунь провокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет – не бери його в школу.
- Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру – звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
- Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками школи, братом, сестрою або другом, вони можуть запропонуватидеякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
Пам’ятка для батьків
«Як припинити третирування дитини
в школі тадопомогти їй»
1. Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину.
2. Окрім того, необхідно обов'язково запитувати дитину, як справи в школі, маючі на увазі не лише оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно ставте запитання, оскільки цькування може бути не лише відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: не бажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником.
3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратися та навчитися самостійно відстоювати власні інтереси.
4. Якщо третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі. Наприклад, якщо дитину дражнять через надмірну вагу, варто записати її на спортивну секцію.
5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати впевненішою, адже підвищення самооцінки робить людину врівноваженішою та терпимою до цькувань оточуючих. З'ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються у позаурочний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт із деякими однокласниками. Заохочуйте дитину до активної участі в загальношкільних заходах, які зближують дітей та допомагають їм набути впевненості у собі.
6. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина з певних причин стала вигнанцем у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. У цьому випадку вам необхідна буде допомога фахівців.
Притча про жорстокість
В одному з монастирів Шаоліню майстер навчав учня. І якось учень поставив майстру запитання:
· Учителю, а як довідатися, наскільки я жорстокий?
· Щоразу, коли ти завдаватимеш удару своєму ворогу, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо один раз ти не відчуєш болю - знай, жорстокість поглинула тебе.
Будьмо толерантними один до одного, до самих себе.
Цитати відомих людей
Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною. (Сааді)
Байдужість - це найвища жорстокість. (М. Уілсон)
Жорсткість і боязкість - одного поля ягоди. (І. Шевелев)
Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом. (Л. Костенко)
Немає величі там, де нема простоти, добра і правди. (Л.Толстой)
Кожного разу, коли тобі чого-небудь дуже хочеться, спинись і поміркуй: чи добре те, чого тобі так хочеться. (Л. Толстой)
Література
1.http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/42788/
2.http://nove-misto.tivrovrada.gov.ua/news/treningpoperedzhennya-bulingu-u-krasnyanskij-szosh/
3.http://psichologtern.blogspot.ru/2016/11/blog-post_96.html
4.//Методична робота № 6, 2016 року «Що таке булінг? Профілактика виникнення та подолання проявів булінгу в дитячому середовищі».
5.//Психолог № 17-18, 2017 «Булінг у шкільному середовищі. Теорія та практика.»
