ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА: ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО «ОСОБЛИВИХ» ОДНОКЛАСНИКІВ

Дата: 23.04.2024 22:25

Кількість переглядів: 18

Діти схильні сприймати оточення як даність. Чим частіше вони зустрічатимуть дітей та дорослих з різними особливостями, тим легше сприйматимуть їх різноманіття. Це є важливою умовою побудови цивілізованого, відкритого та щасливого суспільства.

Головною загрозою інклюзивного формату навчання психологи вважають шкільний булінг (цькування слабших, «не таких»). Тому варто говорити з дітьми на тему різноманіття людей, їхніх особливостей.

Що розповісти дитині про особливих дітей та дорослих?

1.     Спершу зверніть увагу дитини на те, що всі люди різняться за кольором очей, шкіри, волосся. Дрібні відмінності мають навіть близнюки, кожна людина індивідуальна. Незважаючи на це, кожен має власні сильні сторони, кожен гідний однакової поваги. Інклюзія в широкому розумінні — це включення у суспільство усіх людей, а не тільки інвалідів.

2.     Одна з прикмет розвиненого суспільства — сприймати всіх людей як рівноцінних громадян. Не потрібно плакати над ними та над жорстокістю світу, важливо робити посильний внесок у те, щоб вони зазнали менше ускладнень. Допомога з візочком, сприяння створенню пандуса у дитсадку чи школі, і, звісно, привітна усмішка — те, що може зробити кожна людина. 

3.     Деякі відмінності не можна побачити: у людей різні смаки, вони по-різному сприймають одну й ту саму інформацію. Діти з аутизмом сприймають світ дещо по-своєму (бо їхній мозок не встигає опрацьовувати інформацію від очей, вух, шкіри — це пояснення для дітей трохи старших), і через це все довкола їм видається раптовим і дещо жахливим. Щоб хоча б трохи заспокоїтися, вони можуть повторювати рухи: махати руками, качатися на місці тощо. У цей момент не варто лякатися самому і лякати їх ще більше торканнями чи чимсь схожим.

4.     Усе те, що ми робимо майже не замислюючись — умитися, розчесатися, одягтися, дістатися до школи — для людей з особливостями може коштувати великих зусиль. Таким чином навчайте дітей емпатії, здатності поставити себе на місце іншого.

5.     Незважаючи на фізичні чи психологічні особливості, кожна людина має свої таланти. Мета суспільства: створити умови для реалізації здібностей абсолютно всіх людей.

6.    Донесіть до дитини, що, незважаючи на хворобу, в усьому іншому інвалід — це звичайна людина, тому його не потрібно боятися. Не варто ані витріщатися на таку людину, ані уникати чи відвертатися. Звісно, дитина копіюватиме і вашу поведінку, тому зверніть увагу на те, як ви ставитеся до інвалідів на вулиці, у магазині тощо.

Для прикладу знайдіть в інтернеті та покажіть дитині просвітницькі відео від UNICEF: коротенькі мультфільми і позитивні відеоролики про особливих дітей у школі. Також можна переглянути паралімпійські ігри, у яких беруть участь люди з обмеженими фізичними можливостями. Паралімпійським рухом в Україні можна пишатися: з 1996 року наші спортсмени здобули загалом 322 медалі, з них 145 — золоті!

Розповідайте мотиваційні історії про відомих людей «з особливостями». Наприклад, Нік Вуйчич — людина, яка народилася взагалі без рук та ніг! Здавалося б, що можна зробити в такому стані? Однак нині він — тренер зі світовим ім’ям, мотиваційний оратор; зокрема він за запрошенням МОН розробляє для нашої країни програму з профілактики шкільного булінгу. У Ніка є дружина і діти! Таке подолання перешкод дійсно надихає, погодьтеся!

Ще один відомий приклад — учений Стівен Хокінг. Він багато років прикутий до візка, у нього в тілі рухається лише один м’яз (у щоці)! Однак через цей м’яз він керує комп’ютером і робить справжні наукові відкриття. Звісно, йому допомагають інші люди — і така допомога є важливою умовою розвитку суспільства.

Як пояснити дитині, що в неї буде однокласник з інвалідністю?

Варто показати мультфільм, у якому є головні герої з інвалідністю, і обговорити його. Радимо такі мультфільми:

• американський «Тамара» — про те, як глухоніма дівчинка мріє стати балериною;

• іспанський «Мотузки» — про дружбу дівчинки Марії та хлопчика з ДЦП;

• французький «Секрет Маела» — про людей із синдромом Ангельмана (людина з таким захворюванням не може контролювати свої рухи та міміку, часто усміхається і хаотично розмахує руками);

Допоможе й інклюзивна література. Діти сприймають улюблені книжки як природну комунікацію, а історії з них не викликають відторгнення.   Рекомендуємо книжки українських авторів: Олени Осмоловської «Сонце в твоєму озері», Вікторії Надикто «Пригоди Даші й Тіні», Євгенії Пірог «Тридцять перший меридіан», збірку оповідань «Terra інклюзія-2018».

Таким чином інклюзія, включення людей з особливостями у суспільство є надзвичайно корисною — світ стає цивілізованішим, добрішим та гармонійнішим.

« повернутися